Договір про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці між юридичною особою та її учасником (засновником)
Всі договориКому підійде договір:
- Підійде тим, хто збирається захистити інформацію від її оприлюднення особами, які є комерційними агентами власника інформації.
- Для захисту інформації від розголошення особою, яка не є комерційним агентом і найманим працівником, використовуйте договір про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці (із односторонніми обов’язками).
Поняття і предмет договору
Договір про нерозголошення конфіденційної інформації та комерційної таємниці – це угода, згідно з якою одна сторона надає другій іншій (засновнику такої юридичної особи) доступ до конфіденційної інформації, у тому числі й інформації, що становить комерційну таємницю, а інша сторона (засновник) зобов'язується не розголошувати цю інформацію третім особам.
Сторони договору
Укласти цей договір можуть юридичні особи (підприємства) та їх учасники (засновники) - фізичні чи юридичні особи.
Істотні умови договору (які обов’язково мають бути прописані)
У договорі необхідно визначити:
- характеристику інформації, до якої надається доступ;
- права та обов’язки сторін щодо використання інформації;
- строк, протягом якого засновник зобов’язаний зберігати секретність інформації.
Форма договору
Договір має бути укладено в письмовій формі. За бажанням сторони можуть посвідчити його нотаріально.
Норми права
Відносини, що виникають за договором, регулюються такими основними нормативно-правовими актами:
- ст. ст. 200, 505 – 508, 862 Цивільного кодексу України;
- ст. 162 Господарського кодексу України;
- Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII;
- постановою КМУ «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.1993 р. № 611.
Укладення договору
Договір вважається укладеним із моменту його підписання, якщо в ньому прописані всі істотні умови (див. «Істотні умови договору»).
Зміна договору і його розірвання
Зміна договору або його розірвання здійснюється за згодою сторін, тобто шляхом укладення додаткової угоди до договору. Вона має бути укладена в тій самій формі, що й сам договір (проста письмова чи нотаріальна – див. «Форма договору»).
